Ярына Яраславаўна Чарнагуз
| Ярына Яраславаўна Чарнагуз | |
|---|---|
 | |
| Дата нараджэння | 18 мая 1995 (28 гадоў) |
| Месца нараджэння | |
| Бацька | Yaroslav Chornohuz[d] |
| Грамадзянства | |
| Званне | старшы матрос |
| Узнагароды і званні |
   |
 Медыяфайлы на Вікісховішчы | |
Ярына Яраславаўна Чарнагуз (укр.: Ярина Ярославівна Чорногуз; нар. 18 мая 1995, Кіеў, Украіна) — украінскі паэтка, валанцёрка, ваеннаслужачая, марская пехатынка, ваенны медык, разведчыца Узброеных Сіл Украіны, удзельніца расійска-ўкраінскай вайны.
Унука ўкраінскага пісьменніка Алега Чарнагуза[1].
Па версіі часопіса «Фокус», уваходзіць у спіс 100 самых уплывовых жанчын Украіны (2021)[2].
Біяграфія[правіць | правіць зыходнік]
Ярына Чарнагуз нарадзілася 18 мая 1995 года ў горадзе Кіеў.
Скончыла факультэт гуманітарных навук Нацыянальнага ўніверсітэта «Кіева-Магілянскай акадэміі» (2019, магістр).
У 2010-х гадах была актывісткай Грамадзянскага руху «Відсіч»[3][4]. Удзельніца Рэвалюцыі Годнасці. Каардынатар ініцыятывы «Переходь на українську», суарганізатар праекта «Мовамарафон-25»[5][6], арганізатар акцыі «Весна на граніті»[7].
Служыла парамедыкам-валанцёрам на ратацыях у медыцынскім добраахвотніцкім батальёне «Шпітальеры». У 2020 годзе была баявым медыкам па кантракце, з 2021 года — на перадавой як баявы медык і разведчыца.
Выхоўвае дачку Арысю[8].
Творчасць[правіць | правіць зыходнік]
Аўтар зборніка вершаў «Як выгінаецца ваенны круг» (2020)[9][10], які прысвечаны блізкаму чалавеку, любімаму Мікалаю Сарочуку «Чырвонаму», які загінуў 22 студзеня 2020 года на перадавой ад кулі снайпера[11].
Узнагароды[правіць | правіць зыходнік]
- медаль «За выратаванае жыццё» (19 мая 2022) — за асабістую мужнасць і самаадданыя дзеянні, праяўленыя ў абароне дзяржаўнага суверэнітэту і тэрытарыяльнай цэласнасці Украіны, вернасць ваеннай прысязе[12].
- лаўрэатка IV прэмія літаратурнага конкурсу Выдавецтва «Факел» (2020) — за зборнік «Як выгінаецца ваенны круг»[13].
Зноскі
- ↑ Ярина Чорногуз — онука вінницького «класика» літератури Олега Чорногуза, звернулась до президента Зеленського (відео) // 33-й. — 2020. — 14 лютого.
- ↑ Ярина Чорногуз в рейтингу «100 найвпливовіших жінок України за версією журналу „Фокус“ 2021» // Фокус.
- ↑ Перший проректор Вінницького національного аграрного університету: «Що ти, задрочений, знімаєш?» (ВІДЕО). Майдан. 17.07.2013
- ↑ 39-а стаття Конституції чудово все регулює — активістка. Радіо Свобода. 26.06.2013
- ↑ Ярина Чорногуз // Громадське радіо.
- ↑ Мовомарафон-25 — як перейти на українську за 3,5 тижні? // Громадське радіо. — 2016. — 14 серпня.
- ↑ Місяць «Весни на граніті»: як ізсередини виглядає акція під ОП, започаткована Яриною Чорногуз. Новинарня. 13.04.2020
- ↑ «Пішла на фронт, щоб пережити втрату коханого». BBC Україна. 15.10.2022
- ↑ Ірина Головай, Як вигинається воєнне коло Архівавана 4 лютага 2023. // Слово Просвіти. — 2022. — 10 січня.
- ↑ Книга «Як вигинається воєнне коло» // Наш формат.
- ↑ Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого
- ↑ Указ президента України від 19 травня 2022 года № 349/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Лауреати літературного конкурсу // Смолоскип.
Спасылкі[правіць | правіць зыходнік]
- З окопів Донбасу в Пентагон і назад. Морпіх Ярина Чорногуз — про свій досвід бойової медички і дипломатки // Новинарня. — 2022. — 5 жовтня.
- Ю. Добуш, «Війна — наша доля»: Інтерв’ю з Яриною Чорногуз // apofenie. — 2022. — 2 чэрвеня. (англ.)
- «Чи зрозуміли ви всі, яка це розкіш ходити українською землею? Мені дуже боляче за території, що зараз в окупації», — морпіх 503-го батальйону Ярина Чорногуз. Відео // Цензор.нет. — 2022. — 30 мая.
- М. Прус, К. Голубчик, «Заради майбутнього своєї доньки». Історія бойової медикині Ярини Чорногуз. Інтерв’ю // Голос Америки. — 2022. — 14 красавіка.
- О. Княжик, В армії повинні бути люди, які мають бойовий досвід і мотивацію — розвідниця Ярина Чорногуз // Gazeta.ua. — 2021. — 27 студзеня.
- Я. Радченко, Жінки в морській піхоті: досвід Ярини Чорногуз // Explainer. — 2021. — 1 ліпеня.
- Єлизавета Гончарова, Ярина Чорногуз: «Протест — це інтелектуальний акт, що має сприяти розвитку» // Тиждень. — 2020. — 1 мая.