Воўчка Праслужыч
| Воўчка Праслужыч | |
|---|---|
| Род дзейнасці | арыстакрат |
| Дзеці | Іван Рагацінскі[d] |
Воўчка Праслужыч (XIV ст. — пасля 1419) — баярын галіцкі.
Біяграфія[правіць | правіць зыходнік]
Паходжанне Воўчкі невядома, выказваюць толькі здагадкі. На пячатцы пана Воўчкі, вялікай дыяметрам — 43 мм, што характэрна княжацкім і дзяржаўным таго часу, выява знака падобнага да літары «W» з адгалінаваннем налева і ўверх[1], на думку А. Аднарожанкі, блізкая да дынастычных трызубаў Рурыкавічаў[2]. Кругавы надпіс на пячатцы «+ sigillum *~* wolczconis * de * rogatin **~*»[1].
Згадваецца як Wolczko Presszlussicz dominy et heres de Rohatyn. Упершыню пад 1404 годам, сярод баяр, якія разглядалі справу паміж каралём Уладзіславам Ягайлам і пані Лізаветай Пілецкай у Медыцы паблізу Перамышля[3][4][5].
У 1415—1419 гадах перанёс горад Рагацін, з гары каля цяперашняга Підгароддзя на месца сяла Філіповічы, і надаў яму магдэбургскае права, а таксама герб з выявай літары «R» і аленяга рогу[6].
Пра жонку нічога не вядома. Сын — Івашка Рагацінскі, радны пан вял. кн. Свідрыгайлы. Магчыма, сынам Воўчкі быў і пан Андрэй Рагацінскі, які, аднак, згадваецца толькі Хронікай Быхаўца[7].
Зноскі
- ↑ а б Однороженко, 2012, с. 176—177.
- ↑ Однороженко, 2009, с. 26.
- ↑ Грушевський, 1907, с. 235—240.
- ↑ Розов В. Українські грамоти. Том 1: XIV в. і перша половина XV в. — К., 1928. — 4 с. + 176 с. + 75 с. + IX с. — № 38, 46, 47.
- ↑ Materyały archiwalne wyjęte głównie z Metryki Litewskiej od 1348 do 1607 roku / Wyd. A. Prochaska. Lwów, 1890. — № 31, 32, 36.
- ↑ Ясінський, 2011, с. 312.
- ↑ Пятраўскас 2014, с. 287, заўв. 57.
Літаратура[правіць | правіць зыходнік]
- Вортман Д. Я. Рогатин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 248. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Грушевський М. Історія України-Руси. Том VI. — Київ-Львів, 1907. — 670 с. (2-е вид.) — С. 235—240.
- Однороженко О. «Clipearium Teutonicorum» і «Zuricher Wappenrolle» та їх значення для вивчення Руської державної геральдики другої половини XIII — початку XIV ст. / О. Однороженко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 20-34.
- Однороженко О. Геральдика членів господарської ради великого князя Свидригайла Ольгердовича // Студії і матеріали з історії Волині. — Кременець, 2012. — С. 153—194.
- Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века (руск.). — М.: «Индрик», 2015. — 712 с., ил. — ISBN 978-5-91674-366-1.
- Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / Перакл. з літоўск. А. Мікус; Навук. рэд. М. Макараў.. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — 386 с. — ISBN 978-5-00076-006-2.
- Ясінський М. Р. Вплив післявоєнного та нового будівництва на «п’ятий фасад» м. Рогатина / М. Р. Ясінський // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2011. — № 716 : Архітектура. Ландшафт дахів історичного центру міста: проблеми збереження і регенерації. — С. 311—316.