Павел Ксаверый Бжастоўскі

З пляцоўкі Вікіпедыя
Jump to navigation Jump to search
Павел Ксаверый Бжастоўскі
Pavał Ksavery Bžastoŭski. Павал Ксавэры Бжастоўскі (XVIII).jpg
П. К. Бжастоўскі. Невядомы мастак, XVIII ст.
POL COA Strzemię.svg
Герб «Стрэмя»
Рэферэндар духоўны вялікі літоўскі
8.8.1774 — 5.1787
Папярэднік: Аляксандр Гараін(польск.) бел.
Пераемнік: Гуга Калантай
 
Дзейнасць: публіцыст
Веравызнанне: каталіцтва
Нараджэнне: 30 сакавіка 1739(1739-03-30)
в. Мосар, Ашмянскі павет
Смерць: 17 лістапада 1827(1827-11-17) (88 гадоў)
в. Рукойні
Род: Бжастоўскія
Бацька: Юзаф Бжастоўскі
Маці: Людвіка Садоўская
 
Узнагароды:
ордэн Святога Станіслава

Павел Ксаверый Бжастоўскі, таксама Павел Ксаверый Берастоўскі (30 сакавіка 1739, в. Мосар Ашмянскага павета — 17 лістапада 1827, Рукойні(польск.) бел.) — дзяржаўны і рэлігійны дзеяч Вялікага Княства Літоўскага, мецэнат. Канонік віленскі (17551773), пісар вялікі літоўскі (17621774) і рэферэндар духоўны вялікі літоўскі (17741787)[1], архідыякан віленскі (з 1823)[2]. Публіцыст і перакладчык.

Біяграфія[правіць | правіць зыходнік]

П. К. Бжастоўскі. Мастак Ф. К. Фабр, 1797
Палац Бжастоўскіх у Вільне, уладальнікам якога Павел Ксаверый стаў у 1760-я

Прадстаўнік шляхецкага роду Бжастоўскіх герба «Стрэмя», сын Юзафа. Меў братоў Роберта і Станіслава.

3 1758 навучаўся ў Рыме ў Калегіум Кліментынум, святар з 1763.

Фінансаваў выданне кніжак езуіцкай, піярскай і базыльянскай друкарнямі ў Вільні. Пераклаў з італьянскай мовы кнігу «Навука для новых спаведнікаў» («Nauka dla nowych spowiedników», Вільня, 1765—66), з французскай мовы кнігі Б. Грасіяна «Універсальны чалавек» («Cziowiek uniwersalny», Вільня, 1765) i Дзюамеля дзю Мансо «Праца аб сельскай гаспадарцы» («Dzieło o rolnictwie», т. 1—2, Вільня, 1770—73). Аўтар кнігі «Генеалагічныя паведамленні пра доме Бжастоўскіх» (на розных мовах, 1776, 1796 і 1818).

У 1767 набыў маёнтак Мерач у Віленскім павеце (перайменаваў яго ў Паўлава), і пад уплывам ідэй філосафа-асветніка Жана Жака Русо, а таксама сацыялістаў-утапістаў Томаса Мора, Анры Сэн-Сімона ды іншых правёў радыкальныя сацыяльна-эканамічныя рэформы, увёў самакіраванне сялянаў[3].

Рэформы апісаў у кнізе «Уставы для добрага парадку і павіннасцей аселых людзей у маёнтку Паўлава ці Мерач, прадпісаныя ў 1771 годзе» (Вільня, 1771, 2-е выданне 1791), «Лісты ананіма, якія апісваюць камісію вольных паўлаўскіх валашчанаў са сваім дзедзічам, ксяндзом Бжастоўскім, экс-рэферэндарам ВКЛ» (без даты і месца выдання).

Па трэцім падзеле Рэчы Паспалітай (1795) прадаў Паўлава, жыў у Дрэздэне, Рыме. Па вяртанні на радзіму быў пробашчам у Рукойнях каля Вільні[4].

Узнагароды[правіць | правіць зыходнік]

Творчасць[правіць | правіць зыходнік]

Важныя творы[правіць | правіць зыходнік]

  • List… pisany do JW Imć Pana S. Brzostowskiego… w roku 1767, 12 dnia miesiąca października z Wilna, brak miejsca i roku wydania (przekł. łaciński: Epistola ad fratrem suum S. Brzostowski…, Wilno 1767)
  • Ustawy stosujące się do dobrego porządku i powinności osiadłych ludzi w dobrach Pawłowie, czyli Mereczu, przepisane roku 1769, Wilno 1771; wyd. następne: Wilno 1791; przedr. S. Kutrzeba, A. Mańkowski: «Polskie ustawy wiejskie XV—XVIII w.», Kraków 1938, Archiwum Komisji Prawniczej, t. 11; przedr. S. Inglot: Próby reform włościańskich w Polsce XVIII w. Wybór źródeł, Wrocław 1952, s. 245—269
  • Lekarstwa dla wygody gospodarzy w Pawłowie mieszkających, Wilno 1770
  • Kazanie o powinnościach poddanych ku królowi, Wilno 1771
  • Obrona plebana, czyli roztrząśnienie i zbicie zarzutu mu uczynionego z okazji pisma odeń wydanego o rolnictwie. Przełożona z włoskiego, powst. Pawłów, 26 lipca 1775; brak miejsca i roku wydania (por. Przekłady)
  • Wiadomość genealogiczna o domie Brzostowskich od wejścia z Polski do Litwy, brak miejsca wydania 1776; wyd. następne: Wilno 1818 (także w jęz. łacińskim pt. Domus Brzostowski, Rzym 1796; także w jęz. francuskim pt. Généalogie de la maison Brzostowski, Rzym 1797)
  • Wieśniaczka, Warszawa 1786 (wyd. bez nazwiska autora; utwór wywołany powieścią M. Krajewskiego Podolanka wychowana w stanie natury i polemizującym z nią Listem Sandomierzanki do Podolanki)
  • Listy anonima opisujące komisją wolnych włościan z dziedzicem swoim J. W. księdzem Brzostowskim… Adresowane do Grebla bibliopoli krakowskiego, z powodu wyszłej w drukarni jego książki w 1788 r., «O poddanych polskich», powst. 1788 lub 1789, brak miejsca wydania (1790); przedr. S. Inglot: Próby reform włościańskich w Polsce XVIII w. Wybór źródeł, Wrocław 1952, s. 270—280; Materiały do dziejów Sejmu Czteroletniego, t. 1, Wrocław 1955 (autorstwo sporne; S. Inglot wysunął hipotezę o autorstwie J. Wybickiego)
  • Pawłów od r. 1767—1795 od jednego przyjaciela domowego opisany, Wilno 1811 (część zamierzonego przez autora wydania zbiorowego)
  • Rozmyślanie na wsi w Turgielach, Wilno 1811 (część zamierzonego przez autora wydania zbiorowego)
  • Kościoły, malowania znaczniejsze w Rzymie, w niektórych miastach włoskich, niemieckich, francuskich, polskich, podług opisania innych ode mnie uważane, Wilno 1811 (część zamierzonego przez autora wydania zbiorowego)
  • Wspomnienia Brzostowskiego ogłoszone m.in. w artykule: «Wspomnienia dawnych Polaków», Pielgrzym z Tęczyna (dod. Muzy Nadwiślańskiej) 1823, t. 1.

Пераклады[правіць | правіць зыходнік]

  • J. Ciapiński: Oda na szczęśliwą koronacją Najjaśniejszego Pana Stanisława Augusta napisana w łacińskim języku… na polski język przełożona 1764 r. w Wilnie, brak miejsca i roku wydania
  • Nauka dla nowych spowiedników z włoskiego języka na polski wytłumaczona, cz. 1-2, Wilno 1765—1766, wyd. 2 Berdyczów 1774
  • B. Gracian: Człowiek uniwersalny z francuskiego przełożony r. p. 1765, Wilno brak roku wydania
  • H. L. Duhamel du Monceau: Dzieło o rolnictwie… po francusku napisane, na polski język przetłumaczone, t. 1, Wilno 1770; t. 2, Wilno 1773; przedmowę tłumacza przedr. Z. Florczak, L. Pszczołowska: Ludzie Oświecenia o języku i stylu, t. 1, Warszawa 1958.

Рэдактарская праца[правіць | правіць зыходнік]

  • Zebranie z listów papieskich… dla nauki panien WW. Zakonnych… Przez Konstantyna Brzostowskiego w roku pańskim 1710 wydane, a teraz kosztem i staraniem… przedrukowane, brak miejsca i roku wydania (2 poł. XVIII wieku)
  • Zabawki przystojnego człeka, brak miejsca i roku wydania.

Лісты[правіць | правіць зыходнік]

  • Do Kazimierza Nestora Sapiehy z 7 grudnia 1790, Gazeta Narodowa i Obca 1790
  • Do J. Zawadzkiego z roku 1809, wyd. T. Turkowski: Materiały do dziejów literatury i oświaty na Litwie i Rusi, t. 1, Wilno 1935, s. 148—151.

Зноскі

  1. Бжостовские // Биографический справочник. — Мн.: «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 57. — 737 с.
  2. Валерый Пазднякоў. Бжастоўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 326.
  3. 87. Што такое «Паўлаўская рэспубліка»? // 150 пытанняў і адказаў з гісторыі Беларусі / Уклад. Іван Саверчанка, Зьміцер Санько. — Вільня: Наша Будучыня, 2002.
  4. Валерый Пазднякоў. Бжастоўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 327.
  5. Zbigniew Dunin-Wilczyński. Order Świętego Stanisława. — Warszawa, 2006. S. 179.

Літаратура[правіць | правіць зыходнік]

Спасылкі[правіць | правіць зыходнік]